Є у мене така приятелька,наче доросла людина. Має цікаву звичку: коли щось не може вирішити, то замикає двері, телефонну трубку не піднімає і нікого в хату не впускає.З хати теж не виходить. Я завжди дивувалась, навіщо вона це робить? Так нічого не вирішиш, тільки в глухіший кут заженеш себе.
У слові "вирішиш" кінець гарний. Шиш. Отой шиш і виходить, якщо тікати від проблеми.
Так я раніше думала.
Сьогодні зрозуміла, що хочу замкнути двері, не не відповідати на дзвінки і нікого в хату не впускати.
Можливо, я "цього" просто не хочу у своєм житті? Але не наважуюсь собі зізнатись? Не хочу аж настільки, що ледве стримуюсь, аби скинути той телефонний дзвінок.
Може дійсно не брати трубку? Не присудили ж мені ці стосунки?